учувати

(вчува́ти), -а́ю, -а́єш, недок., учу́ти (вчу́ти), -у́ю, -у́єш, док., перех.

1) Сприймати слухом, чути.

2) Сприймати органами чуття, відчувати. || тільки док. Розпізнати що-небудь органами чуття.

3) перен. Підмічати що-небудь приховане, здогадуватися про щось за певними ознаками. || Уявляти собі що-небудь. Учувати серцем.